Малый Лев

astr. Kleiner Löwe (созвездие, сокр. LMi)

1) obs. Leo Minor

2) astr. Leo Minor (gen. Leonis Minoris) (созвездие, сокр. LMi)

eng. Petit Lion

Leo Minor   the Small Lion

1) устар. Малый Лев

2) астр. (gen. Leonis Minoris) Малый Лев (созвездие, сокр. LMi)

тех. Малый Лев

астр. Малый Лев (созвездие, сокр. LMi)

и -гок

1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;

2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;

3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;

4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;

5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;

6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;

7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);

8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.

* * *

1) (некрупный) дрібний, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрібен), дрібненький; (малый, небольшой) малий, невеликий, невеличкий, (незначительный) незначний. [На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки (Н.-Лев.). Безупинне спадання дрібних крапель (дощу) (Коцюб.). Дрібні речі у кошик поклала (Звягельщ.). Дрібні війни (Л. Укр.). Дрібні події (Крим.)]. -кие владенья - дрібні (малі) добра. -кие деньги - см. Мелочь 3. -кий дождь - дрібний (дрібен, дрібненький) дощ (-щу). [І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Пісня)]. -кие долги - дрібні борги (-гів). -кая душонка - мізерна, дрібна душиця. -кое зерно - дрібне (заміркувате) зерно. [Заміркувата пшениця (Київщ.)]. -кий кредит - дрібний кредит (-ту). -кий кусок - дрібний шматок (-тка). На -кие куски, кусочки (разбить что) - на дрізки (диал. на друзки), на дрізочки, на дріб'язки, на дріб'язок, на дробину (розбити, потрощити що). -кий лес - см. Мелколесье. -кие листья - дрібне листя, дрібний лист (-ту). - кая монета - см. Монета. -кие деньги - дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дробина. -кий песок, порошок - дрібний пісок (-ску), дрібний порошок (-шку). -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт - дрібний друк (-ку), дрібне письмо (писання), дрібний шрифт (-ту). -кие расходы - дрібні витрати. -кий сахар - дрібний цукор (-кру), цукор-сипець (-пцю). -ким смехом (смешком) - дрібним сміхом, дрібненько. [Сміялася м'яким, дрібним сміхом (Черкас.). Дрібненько зареготалась (Н.-Лев.)]. -кие шаги - дрібна хода, дрібні кроки (-ків). [Гнідко пішов дрібною ходою (Мирний)]. -кими шажками - видрібцем, дрібно, дрібненько. [Видрібцем виступати (Сл. Гр.). Ступає дрібненько (Хведорович)]. -кая птица, соб. - дрібні пташки, дрібне птаство, дробина, дріб (р. дробу). -кий скот - дрібна худоба (скотина), дрібний товар (-ру), дріб'язок (-зку). [В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску (Лавр.)]. -кая буржуазия - дрібна буржуазія. -кий дворянин - см. Мелкопоместный дворянин. -кое дворянство - дрібне дворянство, дрібна шляхта. -кие людишки - дрібні людці (-ців), низота, дрібнота; срв. Мелкота 3. -кий (малорослый) народ - дрібний народ (люд) (-ду). -кая публика - мізерна (дрібна), невисока публіка. -кий служащий, чиновник - дрібний службовець, урядовець (-вця). -кий собственник - дрібний власник. -кий бес - чорт з дрібніших. Рассыпаться -ким бесом перед кем - підсипатися до кого; срв. Подольщаться;

2) (неглубокий) - а) (о воде) мілкий, низький, (гал.) плиткий. [Капітан Уоллей вів судно мілкою водою (Кінець Неволі). Тут вода низька (Звин.). Вода мала кудись розлитися, тому він сподівався найти тут плиткі місця (Маков.)]. -кая река - мілка ріка. В этом месте море -ко - в цьому місці море мілке; б) (о посуде, судне) неглибокий, плескатий, мілкий, (гал.) плиткий. -ная тарелка - плеската (мілка, плитка) тарілка.

* * *

1) ( некрупный) дрібний, дрібча́стий

2) (неглубокий) мілки́й

и низок

1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;

2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;

3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).

* * *

1) низьки́й

2) перен. низьки́й, ни́ций; ( недостойный) негідний; ( подлый) пі́длий

1) (крайне малый) дуже (зовсім) малий, (незначительный) (дуже, зовсім) незначний, (мелкий) дрібний, (скудный) мізерний. [Все, що я повивідував, були дуже незначні дрібниці (Крим.). (Як) стану рівняти (тебе) з піснями моїми, - якими-ж пісні ті здаються дрібними! (Самійл.). Задовольняються мізерними заробітками (Франко). Достатки мої такі мізерні! (Кониськ.). Наймізерніше (превосх. степ.) свідчення мене зіпхнуть з моєї високости може (Грінч.)]. -ное большинство - (дуже) невелика (незначна) більшість. -ный спрос - зовсім (дуже) малий (незначний) попит, мізерний попит. -ная цена - зовсім мала (мізерна) ціна. Я - человек -ный (не имеющий веса) - я людина маленька (незначна). -ное количество, -ная сумма и т. п. - мізерна кількість, мізерна сума и т. п., мізерія. [Робітник навіть тієї мізерії не дістає, що умовився (Рада)];

2) (никчемный) нікчемний, (жалкий, презренный) мізерний, злиденний, нужденний, хирний, хиренний, хирющий, (гнусный) плюгавий, (пустячный) марний. [Чи довго буде ще мені понад оцим нікчемним морем нудити світом? (Шевч.). І всі ми нікчемні, і всі ми хвилинні (Черняв.). Народ нікчемний (Самійл.). Нікчемне життя (Грінч.). Нікчемного ви роду (Номис). Візьми твій дар нікчемний! (Самійл.). Ви маленькі, мізерні (Грінч.). Мізерні втіхи (Р. Край). У клопотах мізерних та марних словах красномовних люди топили свій дух (Самійл.). Марнуй життя своє злиденне (Вороний). А його мрії - це щось таке плитке й нужденне! (Франко). Мовчи, хирний! (Номис). Га? гм? що таке? гарна людина цей хирний чех? (Н.-Лев.). Вередує, як той панич… І де взялось таке хиренне? (Шевч.). Казав, що все вволиш, про що-б я не просила питаю-ж я таку дрібницю марну! (Л. Укр.)]. -ная вещь, причина и т. п. - нікчемна (мізерна) річ, причина и т. п., нікчемниця, (пустяк) марниця, дрібниця. [Він не раз лютився за марницю (Франко). Для твого слуху сі слова - марниця (Л. Укр.)]. -ный человек - нікчемна людина, нікчема; см. ещё Ничтожество 4. Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным - робитися, зробитися нікчемним, нікчемніти, знікчемніти.

* * *

1) ( очень малый) дуже (зовсім) мали́й, мале́нький; ( незначительный) [зо́всім] незначни́й, ма́рний; (скудный, жалкий) мізе́рний, убо́гий

2) ( несущественный) неісто́тний, незначни́й; ( никчёмный) нікче́мний

ср. Éxpend(e) Hánnibalém: quot líbras ín duce súmmo ínveniés? □ В парафразах см. тж. Sic transit gloria amōris, Sic transit gloria urbis, Sic transit tempus, Sic transit gloria ideae

кулак I

1. ухо;

оң кулак правое ухо;

он кулагың он уксун фольк. пусть правое ухо твоё десять раз услышит (твёрдо запомни и усвой себе);

бөрү кулак

1) стоячие уши (у коня);

2) (конь) со стоячими ушами;

ай кулак или шам кулак

1) прямо стоящие тонкие уши (у коня);

2) (конь) с тонкими ушами;

шала кулак лопоухий (конь);

калкан кулак имеющий большие и оттопыренные уши;

боорсок кулак короткое ухо; короткоухий;

сак кулак ит чуткая собака;

кулактан чой- драть за уши;

кулак теш- этн. проколоть мочку уха (девочке для серёжки; девочку обычно водили к зажиточному или влиятельному одноаульцу, который, проколов ухо, одаривал девочку);

кулак тештир- этн. просить кого-л. проколоть ухо;

2. колок струнного инструмента;

комузунун кулагын толгоп жатып подкручивая колок своего комуза;

3. ушко (котла в виде выступа); ручка (напр. кастрюли); дужка (напр. ведра);

кайда барсаң да, казандын кулагы төртөө погов. куда бы ты ни пошёл, везде у (обычного) котла четыре ушка;

кырк кулак казан бар экен фольк. (эпическая гипербола) есть котёл о сорока ушках;

кош кулак тяньш. кастрюля с двумя ушками;

чаканын кулагы дужка ведра;

4. полка (кремневого ружья);

куржун көзү дарыны кулагыңа куйдурган фольк. он велел засыпать на полку (ружья) полный курджун пороха;

кулак оту зажжённый фитиль (для фитильного ружья);

узун сүмбө өткөрүп, кулак отун салды эми фольк. протолкнув (пыж) длинным шомполом, он поднёс зажжённый фитиль;

жети мылтык тең дүрмөттөлүү, кулактары тартылган все семь ружей заряжены, курки взведены;

5. щёчки железки стрелы;

алтын кулак сыр жебе фольк. гладкая железка с золотыми щёчками;

кулак угуп, көз көрбөгөн невиданное и неслыханное (о чём-л. ужасном или удивительном);

кулак укпас, көз көрбөс жакка айдоо загнать куда Макар телят не гонял;

кулакка ил- или кулак кой- или кулак сал- слушаться;

кулагына илген жок он не послушался;

сөзүнө кулак салбай не вняв его словам;

кулагына да илбейт он и ухом не ведёт;

төкпөй-чачпай, сөзүмдү кулагыңа сала кет! фольк. все слова мои до одного ты крепко запомни!;

кулагына салып кой- замолвить словечко (перед ним);

сөзүмө кулак койбойт

1) он меня не слушает;

2) он меня не слушается;

кулак түр- внимательно прилушиваться, навострить уши;

кулагымды кесип берейин я голову дам на отсечение (букв. я ухо своё отрежу);

кулагыңды кессең да хоть лопни (а сделай, найди, отдай и т.п.);

кулак-мурдумду кесип берейинби? хоть убей! (у меня нет, я не могу и т.п.);

кулак-мурдумду кессем да, берем в лепёшку расшибусь, а отдам (долг);

көзү ачылып, кулагы узарды он прозрел и стал больше понимать;

кулактын курчун кандыр- наслушаться всласть; с большим удовольствием послушать;

кулактан үрк- испытывать беспричинный панический страх (под влиянием слухов, разговоров);

ач кулактан тынч кулак! да ну его! (лучше с этим делом не связываться, спокойнее будет);

кулак боо гуж;

каптын кулагы ушки, пришиваемые с двух сторон верхней части мешка;

каптын кулагынан арпа алып келди он принёс полный мешок ячменя;

тегирмендин кулагы железная стрига в жёрнове (служащая для поднимания и опускания его, когда требуется сделать помол более крупным или более мелким);

сур кулак (о коне) вполне готовый к скачкам, не имеющий никаких недостатков;

кызыл кулак перекупщик, спекулянт; сквалыга, выжига;

кызыл кулактык отвл. от кызыл кулак;

кулагы узун человек, осведомлённый о всём происходящем; человек, крепко сохраняющий в памяти всё слышанное о происходящих событиях;

узун кулак

1) то же, что кулагы узун;

узун кулак кары айтат, уккандардын баары айтат стих. (так) все осведомлённые старики, все слышавшие говорят;

2) вести на основании слухов;

ак кулак (неправ. аккулак) женщина (в отличие от девушки; в старом быту у женщины уши и щёки прикрывались белым платком, а девушка носила шапку);

чой кулак талас. название детской игры (штраф: проигравшего треплют за уши);

чоюн-кулак миф. то же, что тажаал 1 (он явится в мир на сером осле с колокольчиком);

козу кулак щавель малый;

ат кулак щавель конский;

аюу кулак коровяк (растение);

күндүн кулагы радуга;

кара кулак или кара кулак шер лев;

кулун кара кулак болгон кез время, когда жеребята-сосунки жиреют; середина лета;

кара кулак жамбы см. жамбы;

кулагына кум куйгандай как глухой; ему как об стенку горох;

кулакка куй- растолковать и втолковать так, чтобы не забыл;

обонун кулагыма куюп алдым я твёрдо запомнил его мелодию;

кулагына кумдай куйдум эле, унутуп калыптыр я ему растолковал и крепко наказал помнить, а он забыл;

куйма кулак (о человеке) памятливый (раз слышанное никогда не забывает);

акма кулак забывчивый, беспамятный;

куйма кулакка айтсаң, куюп алат, акма кулакка айтсаң, агып кетет скажи понятливому - он усвоит, скажи беспамятному - он забудет;

таш кулак или кум кулак или тоң кулак

1) тугой на ухо;

2) неслух;

кулагына кан куюлуп кетти у него кровоизлияние в мозг;

кулагынан күн көрүнүп калды он сильно исхудал; он отощал, от него остались кожа да кости;

кулак түпкө бир кой- дать по уху;

кулак учунда угулат чуть слышно;

ал кулагына чейин кызарды он покраснел до ушей;

кулагым чалып калды я краем уха слышал;

кулак уялат срам слушать;

кулакты жеп, кыйкырып атат он так орёт, что (у слышащих) уши трещат;

кулагым сизде я вас слушаю;

ырдай бер, Жамила, кулак сенде пой, пой, Джамиля, мы тебя слушаем;

кулактын сыртынан кетти или кулактын сырты менен кетти прошло мимо ушей;

айткан сөз кулагынын сыртынан кетет то, что говорят, у него проходит мимо ушей;

кулактын сыртынан кетир- пропустить мимо ушей;

бир кулак каккан жок он будто и не слышал, он и ухом не повёл;

кулак какты кыл- напомнить в виде предупреждения;

эки мертебе кулак как- рел. дважды произнести формулу "алло акибар (аллах велик) ";

кулак кагыш кыл- постепенно подготовить (напр. к неприятному известию);

бир жыл бою менде кулак жок болду мне целый год жужжали в уши, так что (я уже) перестал слушать;

кулагын кызартып эле басып жүрөт

1) он бродит в поисках "гешефта" (о торговце);

2) он бродит в поисках дарового угощения (о любителе поесть за чужой счёт);

марал кулак чемерица;

чүчү кулак см. чүчү I.

кулак II

1. разветвление арыка;

2. уст. единица меры проточной воды (около 100 литров в секунду; термин употреблялся до коллективизации сельского хозяйства и в первые годы после неё);

кулак байла- (точнее арыктын кулагын байла-) пускать воду на полив;

күнүмдүктү ойлобой, кулак байлап, жер жибит фольк. пуская воду, не думай о преходящем, увлажняй землю (т.е. займись земледелием);

ала-була сугарбай, мыктап байла кулакты фольк. поливай (посев) не кое-как, пускай воду как следует;

3. холостой (запасный) мельничный жёлоб.

кулак III

полит.

кулак;

кулактар собир. кулаки, кулачество;

кулакка тарт- раскулачивать.

1) (растрогивающий) жалісний, жалібний, жалісливий, сердечний, зворушливий [Плаче жалісна мати. Жалібна пісня. Жалісливі слова. Несповита заплакана сердечна дитина (Шевч.)]; (вызыв-щий сострад. внешн. своим видом или внутрен. слабостью: плохой, плохенький) нужденний, злиденний, мізерний, жалю го[і]дний, благий. [Вигляд в його був нужденний: обличчя змарніло, очі позападали (М. Лев.). Нужденна хата. Злиденне становище (жалкое положение). Ох, мізерні жарти! Така мізерна дитина. Мізерне світло. На ньому блага одежина. Жалю годний професор];

2) (несчастный, беззащитный) бідолашний, нещасний, бідний. [Вовк задавив біделашну овечку];

3) (ничтожный, презренный, пустой) нікчемний, убогий, хирний, хирющий. [Нікчемна людина. Що ті Римляни убогі! (Шевч.). Їхнє хирне діло (Єфр.). Мовчи, хирюща дівчино!].

* * *

1) (вызывающий жалость, достойный сострадания) жалюгі́дний; ( страдальческий) жа́лібний и жалі́бний, жа́лісний; ( беспомощный) безпора́дний

2) (невзрачный, неказистый, убогий) жалюгі́дний, злиде́нний, нужде́нний, убо́гий, ми́ршавий; ( ничтожно малый) мізе́рний; ( ничтожный) нікче́мний

3) (выражающий скорбь, тоску, страдание), диал. жа́лібни́й, жа́лісний